Апеляційний суд Запорізької області своєю ухвалою ^[1] від 20 травня скасував вирок суду першої інстанції щодо визнання винуватості дільничного інспектора міліції Миколи Алдошина в отриманні хабара та повернув справу на повторний розгляд.

Згідно матеріалів, наприкінці 2013 року під час проведення оперативно-слідчих дій щодо крадіжки у кафе “Луксор” в Південному районі Запоріжжя дільничний інспектор міліції Микола Алдошин дізнався про роботу цієї установи без відповідних дозвільних документів, зокрема і на продаж алкоголю. Незабаром міліціонер викликав власницю до райвідділку де їй  повідомили, що за не притягнення до адміністративної відповідальності вона має сплачувати щомісячно 1 тис. грн.

У березні 2014 року Алдошин отримав від господарки кафе 1 тис грн. за січень. При цьому повідомив її про необхідність передачі ще 3 тис. грн. за  лютий, березень та квітень, на що господиня зазначила про погану роботу кафе та обіцяла розрахуватися за попередні місяці при отриманні прибутку. Також дільничний зазначав, що  він повинен передати гроші своєму керівництву.

До того ж, одного разу міліціонер отримав від власниці кафе 100 гривень на бензин.

Згодом  власниця кафе звернулася до Управління внутрішньої безпеки  міліції із заявою щодо вимагання в неї грошових коштів. І вже маючи мічені купюри жінка зустрілася з Алдошиним в його автомобілі, але гроші до рук він не взяв, зором вказавши покласти їх  на панель автомобілю. У цей час міліціонера затримали.

Під час слідства експертиза не знайшла слідів речовини люмінофору на руках Алдошина. На підтвердження його вини слідчі надали до суду зафіксовану розмову між міліціонером і його керівником  де він вказав “…що йому телефонував банк і в неї щось заворушилося”, також із власницею кафе де повідомлялося “… Я готова вам отдать”, розмови під час яких вони обговорювали місце зустрічі. Окрім цього, власниця кафе мала на собі камеру, яка зафіксувала зацікавлення міліціонером розміром переданих йому грошових коштів та слова про безперешкодне продовження підприємницької діяльності. На кожному фрагменті відеофонограм ознак електронного монтажу не виявлено. При цьому, при порівнянні на судовому засіданні серій та номерів вказаних грошових купюр встановлено невідповідність двох купюр по 50 грн. зазначеним в протоколі обшуку автомобіля.

Так, Комунарський районний суд своїм вироком ^[2] від 21 грудня 2015 року  Миколу Алдошина визнав винним. Невизнання вини самим обвинуваченим він розцінив виключно як бажання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне. При цьому, прийняв до уваги відсутність судимості та наявність малолітньої дитини. Таким чином суд призначив покарання Алдошину у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов’язаних з виконанням функцій представника влади строком на три роки, без застосування спеціальної конфіскації.

Проте, вже Апеляційний суд цей вирок скасував та призначив новий розгляд в суді першої інстанції.  Cудова колегія вказала, що в обвинувальному акті не зазначено, які конкретно дії обвинувачений міг або повинен був виконати з використанням наданої йому влади, а містяться лише загальні формулювання. Всі доводи сторони захисту належним чином не перевірені та не спростовані, у вироці на більшість з цих доводів відповіді немає. Зокрема, сторона захисту вказувала, що Алдошин дійсно був знайомий із власницею кафе, але гроші в неї не вимагав. Мала місце провокація з боку працівників Управління внутрішньої безпеки, а також фальсифікація, недопустимість та суперечливість наданих стороною обвинувачення доказів, порушення вимог кримінального процесуального закону при проведенні обшуку у автомобілі;  монтування відеозапису негласних слідчих дій;  неспівпадіння номерів купюр, відображених у різних процесуальних документах з номерами купюр, оглянутих при розгляді провадження судом першої інстанції.