Жовтневий районний суд ухвалою ^[1] від 14 лютого звільнив від покарання колишнього інспектора Держгірпромнагляду Іллю Любієва у справі щодо хабарництва, оскільки тепер особи на його посаді не займають «відповідальне становище».

Згідно матеріалів справи, головний державний інспектор з охорони праці відділу організації державного нагляду та управління охороною праці Держгірпромнагляду у Запорізькій області Ілля Любієв у 2013 році у своєму кабінеті отримав від невказаної особи хабар у розмірі 3,5 тис. грн за реєстрацію та видачу свідоцтва на екскаватор-навантажувач.

Міліція такі дії посадовця зафіксувала і по завершенню розслідування прокуратура у 2014 році спрямувала обвинувальний акт стосовно Любієва до Орджонікідзевського районного суду. Згодом цей суд виправдав ^[2] службовця за недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, апеляція покарала його п’ятьма роками позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки, конфіскувала усе майно та позбавила рангу держслужбовця. Касація залишила це рішення в силі ^[3], а Верховний Суд України у 2016 році відмовився його переглядати.

Вже через два роки Ілля  Любієв через свого адвоката звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності через  зміни у законодавстві.

Прокуратура виступала проти цього, оскільки Любієв ухиляється від покарання.

Однак, суд все ж задовольнив клопотання. Так, відповідно до примітки 2 статті 386 кримінального кодексу (отримання неправомірної вигоди), яку кваліфікували Любієву, він на вказаній посаді займав “відповідальне становище”. Проте, у 2016 році набрав чинності закон “Про державну службу” та відповідно були внесені зміни до примітки ст. 368 КК, після цього службовець саме на посаді Любієва, вже не є особою, яка займає “відповідальне становище”. Таким чином, цими змінами скасовано кваліфікуючу ознаку злочину і має місто декриміналізація діянь. Сама особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання, оскільки закон, що поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі.

Окрім цього, станом на момент вчинення злочину діяла стаття 172-2 адмінкодексу ^[4] – за отримання службовими особами незаконної винагороди з використанням службових повноважень у формі дій чи бездіяльності. Фактична різниця між ст. 368 КК та ст.172-2 КУпАП ^[4] полягає у розмірі отриманої незаконної винагороди. При цьому за ч.1. ст. 368 така сума має складати до 53750 грн, а за ч.2. ст. 172-2 КУпАП – не більше 53750 грн. У свою чергу, при кваліфікації злочину має застосовуватись колізійне правило: «усі неузгодженості в законі вирішуються на користь особи, діяння якої піддається кваліфікації». Таким чином, застосуванню підлягає адміністративна форма покарання.

Також вказаним правопорушенням Любієва не завдано шкоди та немає потерпілих.

Окремо вказувалося, що знаходження засудженого у розшуку для виконання вироку за діяння, караність якого була усунута нововиданим кримінальним законом, не є підставою, визнавати участь засудженого у розгляді клопотання про звільнення від покарання, обов’язковою.