Прокуратура відсудила у будівників мостів менше половину від заявлених 470 мільйонів

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 26 лютого залишив без задоволення скарги ПАТ “Уманьавтодор” та прокуратури Запорізької області щодо стягнення боргових зобов’язань при будівництві мостів через річку Дніпро в Запоріжжі.

Згідно з матеріалами справи, Служба автомобільних доріг у Запорізькій області та ПАТ “Уманьавтодор” у 2011 році уклали угоду щодо закупівлі робіт з будівництва автотранспортної магістралі через р. Дніпро у Запоріжжі вартістю 3,2 млрд грн.

Згодом “Уманьавтодор” у якості авансу отримало 317 млн грн. Сторони додатковими угодами погодили, що аванси надаються на строк не більше 9 місяців.

Натомість, “Уманьавтодор” впродовж цього періоду не надало Службі автомобільних доріг у Запорізькій області підтвердження щодо повного використання авансу, через що у товариства виникла заборгованість сумою 182 млн грн.

З огляду на це, прокуратура в інтересах служби автомобільних доріг у 2015 році звернулася до суду із позовом про стягнення вказаних коштів та ще пені у розмірі 93 млн грн, 3% річних – 18,3 млн грн та інфляційних втрат – 177,75 млн грн. Загалом 471 млн грн.

Водночас, “Уманьавтодор” звернулося із зустрічним позовом про визнання відсутності у “дорожників” права вимагати вказані гроші.

У підсумку, Господарський суд Вінницької області задовольнив лише позов прокуратури, й те – частково, стягнувши з “Уманьавтодор” 171,74 млн грн боргу за неповерненні аванси та 16,9 млн грн пені. Вказувалося, що судова експертиза підтвердила виконання “Уманьавтодор” робіт за авансами на 10,47 млн грн більше, ніж вказувала прокуратура. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов’язання. У розумінні ж Цивільного кодексу України, обов’язок щодо повернення передоплати не можна розцінювати як такі зобов’язання. У вказаному договорі підрядник не виконав роботи у строк, тобто його дії не пов’язувалися саме із сплатою грошей. Стосовно пені, то її розмір розраховано з помилками, зокрема, не враховано положення Господарського кодексу України щодо максимального періоду (шість місяців) за який вона може бути нарахована (якщо інше не вказано у договорі). Також сума пені зменшилася у зв’язку із підтвердженням експертизою використання частини авансу.

Водночас, підтвердження права для стягнення коштів на користь Служби автомобільних доріг, слугує підставою для відмови у позові “Уманьавтодор”.

Однак, прокуратура та “Уманьавтодор” не погодилися з таким рішенням і звернулися до апеляції для задоволення початково висунутих вимог. Однак, обидва отримали відмову, оскільки апеляція підтвердила доводи суду попередньої інстанції. Зокрема, посилання прокурором на пункт договору, де сторони обумовили порядок щоденного нарахування пені, суд відхилив, оскільки сторони не визначили, що таке нарахування проводиться за весь час прострочення та не збільшили строк такого нарахування поза межами шестимісячного строку.

Варто додати, що під час розгляду вказаної справи у суді першої інстанції, проводилося дві експертизи. За результатами економічної експертизи підтвердилося виконання “Уманьавтодор” робіт на 1,16 млрд грн (із отриманих авансів на 1,34 млрд грн). Водночас, сума робіт, які можливо було перевірити дослідженням вже під час будівельно-технічної експертизи, склала лише 16,3 млн грн. Вказувалося, що значна кількість будівельних робіт відноситься до підготовчих та прихованих, фактичні обсяги цих робіт можливо було перевірити лише в процесі виконання. У той же час, дані роботи є супутніми та технологічно поєднаними з виконанням послідуючих робіт, обсяги яких перевірялись під час візуально-інструментального обстеження. За результатом проведеного дослідження перевірити вартість супутніх витрат не є можливим, оскільки на дослідження не було надано звітної та проектної документації в повному обсязі.

До керівництва ПАТ “Уманьавтодор” у різні часи входили колишні посадовці обласних Служб автомобільних доріг. Зараз товариство через ТОВ “Центр архітектури” навпіл належить донеччанину Геннадію Земєлєву, який ще рік тому шукав роботу охоронця, та Євгену Нікітіну – на нього зареєстрована чимала кількість фірм з різних куточків України.

Будівництво запорізьких мостів почалося у 2004 році та до цього часу не завершилося. Зведення цієї автомагістралі “заморожувалося”, у 2014 році прокуратура заявляла про часткову руйнацію її опор.