27 Жовтня 2020
У 2016-му році в Запорізькому тендерному секторі з’явилася низка нікому не відомих раніше будівельних фірм, які “з порогу” почали отримувати багатомільйонні підряди на крупні об’єкті в місті та області – від шкільних стадіонів і до Майдану Героїв. Відтоді ці фірми та пов’язані із ними ФОПи розіграли між собою, або й взагалі без конкурсу отримали підрядів на 70 мільйонів гривень, з них більше половини – саме по місту. Аналіз зв’язків цього підприємницького кубла дає підстави вважати, що група так активно живиться з міського бюджету не випадково: вона пов’язана одразу з кількома депутатами Запорізької міськради – і тендери в місті почала косити саме з їхнім приходом у міську раду.
У 2015-му році пройшли місцеві вибори, за результатами яких Запорізька міськрада збагатилася на цілу низку нових депутатів. Вже наступного року на тендерах у Запоріжжі з’явився новий гравець – ТОВ “Іоліт”, яке одразу почало активно збагачуватися на бюджетних підрядах по будівництву і благоустрою в місті.
Фірма регулярно привертала увагу вже бодай тим, що з її тендерами якось все було “не слава Богу”. То почала роботи з реконструкції Майдану Героїв ще до закінчення тендеру на ці роботи. То після реконструкції Вознесенівського узвозу за 12 мільйонів, уже після офіційного відкриття, їй накинули ще майже 4 мільйони за вже виконані роботи.
Наша редакція не перший рік займається аналізом тендерних закупівель і ми не здивувалися тому, що при зміні влади відбулися зміни й у шерензі гравців великого закупівельного ринку. Іноді доволі легко і швидко зрозуміти, що та чи інша фірма підконтрольна певному депутату, чи політичній силі. Іноді завдяки юридичній “охайності” фірм шукати зв’язки з посадовцями доводиться довго. Але у деяких випадках усе настільки неочевидно та заплутано, що необхідно… просто почекати. Почекати, поки новачок добряче обросте підрядами, обзаведеться фірмами-сателітами і зрештою видасть себе і своїх покровителів сам.
Декілька років ми спостерігали за “Іолітом”, а також за різними пов’язаними з ним фірмами й підприємцями, очікуючи – коли вони зроблять помилку. І зрештою дочекалися. У відомій приказці фраєра згубила жадібність. Наших сучасних фраєрів згубили принтер і весільні фотки.
Обсяг зібраної нами інформації доволі великий, дещо важкий для розуміння і це було би знущанням – змушувати Вас читати весь цей масив назв і прізвищ. Вас же все одно найбільше цікавить – з ким вони пов’язані, та й по тому. З іншого боку, ми знаємо, що детальний розбір мережі зв’язків має стати у пригоді відповідним органам, у першу чергу АМКУ. Тому у цій статті ми дещо відійдемо від звичної читачам форми. Спочатку для тих, котрі хочуть коротко, по суті і про принтер – зазначимо головні висновки нашого дослідження і покажемо вам схему зв’язків в одній гарній та порівняно простій картинці. А далі для тих, хто АМКУ, хто любить розплутувати складні павутини і розкладати все по поличках – розпишемо повну схему зв’язків.
Отож. Виявилося, що “Іоліт” – це не просто фірма-одиначка. А частина великої групи зі щонайменше 11 фірм та 4 підприємців, які разом пасуться на запорізьких тендерах. І що на сьогодні вже напасли близько 70 мільйонів гривень. (Одразу зазначимо: в цю цифру враховані тендери, “розпиляні” всередині групи, та отримані її учасниками позаконкурсно; в цю цифру не враховані тендери, виграні учасниками групи в конкуренції зі сторонніми учасниками, де ознак змови ми, принаймні поки що, не ідентифікуємо).
Всі вони пов’язані між собою спільними працівниками, родинними зв’язками, контактними даними та не дуже якісним – зате одним на мало не всіх – принтером, що залишає однакові плями на їхніх документах. Ну і звісно ж цілою низкою тендерів, розпиляних у теплому дружньому колі членів цієї групки.
Ланками ланцюга, що їх об’єднує, є люди та фірми, які дають підстави вважати, що до цього кубла причетні депутати Запорізької міськради від партії “Блок Петра Порошенка Солідарність” / “Європейська Солідарність”: Олександр Константинов та Ольга Ревчук. За результатами цих виборів Ревчук – уже колишня депутатка, вона до нового скликання не потрапила, а от Контантинов знову пройшов у міську раду.
Тому почнемо з Константинова. У нього є дружина, котра згідно з його ж декларацією працює в місцевій будівельній компанії. Компанія час від часу отримує держзамовлення, але цікаво в ній інше. Вона “сидить” за однією адресою і має спільних працівників ще з однією будфірмою – ТОВ “Ерін Буд”, теж учасник і переможець низки міських тендерів. Так от “Ерін”, судячи з їхньої тендерної документації – має мало не один на двох штат працівників з “Іолітом”, від кошторисника до виконроба. Але це ще не все.
Інженером з охорони праці в “Еріні” і ще в одній фірмі цього тендерного кубла оформлений співробітник місцевої філії будівельного гіпермаркету “Епіцентр”. Це працівник, який останні 10 років трудиться на благо гіпермаркету .
Наскільки ми зрозуміли, трудиться кимось на кшталт закупівельника. Трудиться під керівництвом особисто Константинова, котрий в якості директора керує гіпермаркетом.
Окрім того, довкола самого “Іоліту” нам вдалося встановити ще одну підгрупу пов’язаних компаній. Отепер про принтер. У чоловіка номінальної власниці “Іоліту” також є фірма, яка тендерить різними товарами. На закупівлю ця фірма подавала документацію з певними плямами, які лишав принтер.
На документах конкурентів фірми по закупівлях, а це ще з півдесятка фірм, були такі самі плями. По суті – це як відбитки пальців. Тобто конкуренти так люто конкурували, що всі готували документи в одному офісі, на одному підбитому принтері.
Тепер щодо Ольги Ревчук. У вже колишньої депутатки була особлива помічниця. В помічниці – донька. А у доньки – чоловік. І от родичі її чоловіка мають доволі неординарне хобі: ходити парами на держзакупівлі з тендерною документацією, яку вони друкують на одному принтері. До речі, завдяки фото з весілля доньки депутатської помічниці нам вдалося ідентифікувати сестру свата цієї помічниці. Ця сестра з помічницею Ревчук навіть “конкурували” на тендерах.
Ця родинно-підприємницька група, як ми її бачимо, складається із чотирьох ФОПів та фірми свата помічниці Ревчук. Майже всі ці замовлення були отримані від установ, які входять до структури Запорізької міськради, де депутатствувала Ревчук – саме в ті роки, коли вона, власне, депутатствувала. Про помічницю депутатки окремо зазначимо, що вона взагалі отримувала замовлення винятково у структурах міськради. Але найцікавіший в цій тусовці – її сват. Бо на держзакупівлях він ще й представляє інтереси … фірми-родички нашого “Іоліта” – “Іоліт-Плюс”. Ця фірмочка сама заробила на тендерах небагато, зате допомогла розпиляти кілька дорогих тендерів іншим учасникам групи, а нам допомогла реконструювати зв’язки кубла “Іоліту” із, окрім Константинова, ще і з Ревчук.
Усі разом згадані фірми і ФОПи неодноразово конкурували одне з одним і так розіграли між собою 26 млн грн. Окрім того, без конкурсу “Іоліт” взяв 19 млн грн, умовна “група Ревчук” – 5,67 млн грн, “група Константинова” – 17,87 млн грн, а “група принтерних” – ще пів мільйона.
Дивлячись на усе вищеописане, у вас, мабуть, виникає запитання: чому цією групою все ще не займаються правоохоронні органи? Трохи займалися. Але якось зовсім трохи. У 2017 поліція почала розслідувати, як витрачає гроші Управління капітального будівництва. За даними слідства, працівники КП “Управління капітального будівництва” з декількома фірмами, серед яких був і “Іоліт”, організували схему з привласнення бюджетних коштів. Як підрахували слідчі, збитки від цієї афери за 2016-2017 роки могли складати понад 400 тис грн. От тільки інтересу правоохоронців вистачило ненадовго: остання ухвала, де суд їм погодив доступ до банківських документів фірм, датована квітнем 2018 року. Вироків в рамках цього провадження у судовому реєстрі немає.
Отримати коментар Ревчук станом на публікацію матеріалу, на жаль, не вдалося. Зате ми мали цікаву розмову із Константиновим.
Він заперечив, що має якийсь вплив на “Іоліт” і мережу пов’язаних із ним фірм, а щодо дружини – то в задекларованій будівельній фірмі вона нібито не працює, а лише “числиться” для нарахування стажу. “Ну у мене немає ніяких компаній, які б я контролював – це я вам відповідально заявляю. І я думаю, що ви не знайдете в місті Запоріжжя жодної людини, яка скаже вам щось інше”, – сказав у телефонній розмові Константинов. “Тобто, повірте, якщо б я це робив, то мені чомусь здається, що я б знайшов якісь такі, знаєте… Конфігурації, назву це так, щоб там не було ні моєї дружини, ні точно я б свого співробітника не відправляв, бо я теж користуюсь там всякими “Ю-Контрол” чи іншими там, скажімо так, ресурсами, на яких ви в тому числі шукаєте інформацію. Ну це б виглядало якось… Давайте скажу так – по-тупому, да?”.
Що ж, нам тут навіть важко посперечатися з Константиновим: все виявилося настільки “по-тупому”, що не помітити і не побачити ці зв’язки було просто нереально.
На схемі нижче показані зв’язки фірм та підприємців, а також їх зв’язки з Константиновим, Ревчук та їх оточенням. Під схемою, як ми й обіцяли, більш детальний текст для Антимонопольного комітету та найдопитливіших читачів. Викладений в зворотньому порядку – від ТОВ “Іоліт” як від головного “тендеронабувача” групи до пулу пов’язаних із ним фірм. Кесарю – кесареве.
Наразі ТОВ “Іоліт” записаний на маловідомого і маловажливого дядечка, про котрого на просторах інтернету пишуть хіба те, що він юрист і нібито спеціалізується на вирішенні проблем бізнесу з органами. А судячи з даних бізнес-реєстру в якийсь момент на нього переоформили до 80 запорізьких фірм.
Але в період своєї тендерної активності, а це 16–18 роки, “Іоліт” належав Ірині Завидній, а директором був Олександр Буслаєв.
Завидна власницею була скоріше номінально, бо вже будучи офіційно засновницею фірми у 2013-му році шукала роботу промоутера та продавчині. Зате чоловік її – Андрій Завидний – був власником ТОВ “Торгпромюг”, яке до вересня 2016-го року брало участь у закупівлях виключно від Запорізької АЕС на поставку різних товарів, починаючи від квітів, закінчуючи запчастинами ліфтів. При цьому директором фірми Завидного був вже згаданий Олександр Буслаєв.
Одразу забіжимо трохи наперед і зазначимо – ми сконтактували із Буслаєвим, щоб розпитати його про “Іоліт” і “мережу” пов’язаних із ним фірм, але він декілька разів повторював одне й те ж саме – він, мовляв, просто найманий працівник, нічого не знає і не вирішує: “Я людина найнята. Ви вибачте, я найнятий працівник. Я працюю, виконую свої службові обов’язки. А що там ото свати, куми, я питань не маю. Тому я, чесно кажучи… Я найнята, я найнятий працівник. Я сильно там нічого не знаю” – десь так скромно описує свою роль в схемі Олександр Буслаєв.
Якщо “власниця” номінальна, а директор фірми нічого “сильно там не знає” – то хто ж тоді насправді головний у цьому багатомільйонному бізнесі?
Згідно даних телефонного довідника, Буслаєв раніше був прописаний за однією адресою з Лідією Лудан, якій належить фірма зі схожою назвою – ТОВ “Іоліт-плюс”.
Окрім схожої назви і спільної адреси проживання у співвласниці “Іоліт-плюсу” Лудан і колишнього директора “Іоліта” Буслаєва було ще дещо спільне. Поганий принтер. Який лишав на документах плями. Відповідно, ідентичні плями на їх тендерній документації ми знайшли в документах “Іоліт-плюсу” і ТОВ “Торгпромюг”, яким керував Буслаєв. Все б нічого, якби це не був тендер, де ці дві фірми нібито конкурували.
Але якщо у випадку цих двох фірм виднілася хоч якась логіка зв’язку, то пізніше виявилося, що в “Іоліт-плюс” принтер спільний на двох ще і з, здавалося б чужим, ПП “МКП Атон”: теж подали тендерну документацію з однаковими плямами. “Атон” був записаний на, теж здавалося б, сторонню – Олену Колабіну, але що вона робила та й чи робила взагалі в тій фірмі – невідомо, бо навіть контактний мейл на тендерах “Атон” вказував 0679496192@ukr.net. Логін цієї скриньки співпадає з контактним номером телефону на держзакупівлях ТОВ “Іоліт” (отого самого, котрий основний).
Директором “МКП Атон” був Олег Васильєв. Він же був з квітня 2017-го до кінця 2019-го року власником ТОВ “СК Даран”. Ця фірма, не повірите, теж була бідною на принтери і тому також використовувала техніку “Торгпромюгу” (чи вже правильніше сказати Буслаєва? чи просто “Іоліту”?), яка залишала на тендерній документації однакові плями.
До Олега Васильєва ТОВ “СК Даран” спочатку належало Андрію Ходарєву. Напочатку 2018 року Ходарєв став директором ТОВ “Ерін буд”, власником якого того ж року вписали вже відомого вам Олега Васильєва. З їх появою фірма почала брати участь у держзакупівлях. І здається, ми знаємо, чому.
Почнемо з того, що на “Ерін буд” працювало як мінімум сім працівників, які водночас були робітниками “Іоліту” – монтажник, муляри, бетоняри, бруківники, землекоп та навіть сторож. Це фірми самі вказували у документах на тендері, де … конкурували одна з одною. Ще раз нагадаємо слова Константинова про “по-тупому”.
Заступником директора з капітального будівництва на “Ерін буді” був вже відомий вам Буслаєв. Але був у “Еріні” ще один цікавий персонаж. Інженером з охорони праці “Ерін буду” на держзакупівлях до кінця 2019-го року вказується Ігор Сілін. Він також до сих пір вказується працівником ТОВ “Іоліт-плюс” (хто б сумнівався).
У своїх профілях на “Facebook” та “Linkedin” Сілін вказував, що з 2010-го року працює на ТОВ “Епіцентр К” (юридична назва будівельного гіпермаркету “Епіцентр”) спеціалістом із продажів комплексних рішень. Сілін навіть представляє “Епіцентр К” на держзакупівлях. Керівником “Епіцентр К” є депутат Запорізької міської ради від “БПП” (”ЄС”) Олександр Константинов.
Якщо вам тут раптом здалося, що ми притягли кота за хвоста цілого директора “Епіцентру” до якогось незрозумілого “Еріна”, то ось вам ще один факт: ТОВ “Ерін буд” зареєстрували за однією адресою з ТОВ “Легіон”. Це та сама фірма, на якій, згідно публічної декларації депутата Константинова, працює його дружина Наталя.
Сам Сілін у телефонній розмові не захотів обговорювати свої зв’язки з дружиною Константинова та будівельною фірмою, на якій вона працює.
Окрім цього, що на “Легіон”, що на “Ерін буд”, що на “Іоліт-плюс” проектувальницею працює одна й та сама людина – Олена Борисова.
А ще до липня 2020-го року Сілін був власником ТОВ “Селтік фрост”, яке теж ходило по тендерах і на держзакупівлях вказувало у якості контактного номер телефону 0664940905. Цей же номер вказувало на держзакупівлях ТОВ “Епіцентр К”. Цей же номер вказувало контактним в оголошення ТОВ “Мотіф” Андрія Ходарєва – директора “Ерін буду”.
Напочатку 2019-го року “власна” фірма з’являється ще в однієї співробітниці групи “Іоліта” – на Тамару Мішок, кошторисницю фірм “Ерін буд”, “Іоліту” та в минулому “Торгпромюга”, записують ТОВ “Снабсервіс 2019”, яка до цього належала Ігорю Кущу – виконробу “Іоліту”. Директором стає вже відомий Андрій Завидний.
Наступного року в січні ще одну нову фірму, ТОВ “Промпостач 2020”, засновує якийсь ноунейм, зате очолює в якості директора сам Буслаєв.
Фірми ніби нові, власники різні, але погані звички залишилися старими: “Снабсервіс 2019” та “Промпостач 2020”, конкуруючи між собою, видають свою взаємопов’язаність на закупівлях однаково заляпаними на одному принтері документами.
І на завершення, ще раз повернемося до “Іоліт-плюс”, бо там знаходиться ще одна цікава тендерно-депутатська гілка. Директором і другим співвласником “Іоліт-плюсу” є Олександр Солдатенко. Але на держзакупівлях представником “Іоліт-плюсу” вказується взагалі інша людина – Микола Бессараб. Ми намагалися з ним поспілкуватися, але як тільки Бессараб почув слово “журналісти”, то одразу ж кинув слухавку та більше не відповідав на наші дзвінки.
Микола Бессараб є батьком Антона Бессараба. Останній є бізнесменом – разом із згаданим вище Солдатенком тримає ТОВ “Лайм лаундж”, більш відоме в Запоріжжі як кафе “Zerkala”. А ще він є чоловіком – дівчини на ім’я Ксенія. У дівоцтві Ксенія вона мала прізвище Беседіна.
Мати Ксенії – Світлана Беседіна, яка була помічницею депутатки Запорізької міської ради від “БПП”(”ЄС”) Ольги Ревчук.
Взагалі мало не вся родина помічниці Ревчук робить бізнес на міських тендерах. Її сват (батько зятя) Микола Бессараб зареєстрований як ФОП, а також має власну фірму ТОВ “Топ профіт”. Дружина Миколи Бессараба теж є підприємницею – ФОП Бессараб Вікторія Михайлівна. До речі, подружжя відоме тим, що продають держустановам миючі та дезінфекційні засоби по завищеним цінам. Так от, сестра Бессараба-старшого теж бере участь у держзакупівлях як ФОП Крючкова Олена Георгіївна. Вона конкурувала на тендерах з фірмою “Топ профіт”, яка належить її брату. Що фірма, що сестра Бессараба, подали тендерну документацію з однаковими заголовками в метаданих та створену за допомогою програмного забезпечення однакової версії. Простіше кажучи – все на одному комп’ютері на двох.
Двічі Крючкова навіть примудрилася конкурувати з самою помічницею депутатки – Беседіною. І хоч закупівлі зрештою скасували, не звернути увагу на їх зухвалість ми не можемо: в обох випадках (1, 2) Світлана Беседіна подавала замість тендерної документації порожні архіви.
Ми намагалися дізнатися в Миколи Бессараба та Світлани Беседіної про те, яким чином їм вдалося отримувати підряди без конкурсу, чому вони розігрували тендери та чи посприяло їх успіхам на ринку держзакупівель знайомство з депутаткою міськради. Але розмови з цього не вийшло: Микола Бессараб кинув слухавку, а Світлана Беседіна попросила подзвонити пізніше, після чого не відповідала на наші дзвінки.
Підсумки
Враховуючи велику кількість фірм та підприємців, ще раз перехуємо їх, а також підсумуємо перелік тендерів, розіграних між учасниками групи (тобто дії, котрі, на нашу думку, з огляду на усе вищеописане, варто було б перевірити на предмет відповідності антимонопольне-конкурентному законодавству).
Загалом: 26 381 449,67
Також підсумуємо кількість підрядів, отриманих ними без конкурсу:
Загалом: 43 152 130 грн.
Вадим Коршенко
Матеріал створення спільно з Bihus.Info в рамках проекту “Лабораторія викриттів”. Проект реалізується спільно з Interlink Academy за підтримки German Foreign Ministry.